30 квітня 2026 року
Зустріч із Надзвичайним і Повноважним Послом України Віктором Нікітюком та другим секретарем Департаменту Африки та регіональних африканських організацій МЗС України Назарієм Жучковським у Малій дипломатичній академії від самого початку задала відкритий і динамічний тон. Пан посол одразу запропонував формат, у якому запитання можна було ставити в будь-який момент, що і зробило розмову живою, без зайвої дистанції, ближчою до реальної дипломатичної практики.
Поступово через відповіді й історії слухачі відкривали для себе, як вибудовується співпраця України з країнами Африки. Йшлося і про структуру департаменту, де кожен підрозділ відповідає за свій напрямок, і про те, як на практиці підтримуються відносини – від політичного діалогу до економічних і гуманітарних ініціатив. Коли прозвучало питання про невелику кількість українських посольств на континенті, пан посол дістав карту Африки і спокійно пояснив: дипломатична присутність розширюється поступово, відповідно до можливостей, і цей процес триває.




Особливо уважно слухали особисті історії. Розповідаючи про свій шлях у дипломатії, він не приховував складнощів, наприклад, ненормований графік, непрості кліматичні умови, виклики безпеки. Але водночас звучало головне: дипломатична робота – це свідомий вибір, який приносить задоволення. Ця думка стала ще більш відчутною, коли розмова торкнулася досвіду роботи в Афганістані, а зокрема історії порятунку українського громадянина у 2015 році, якого захопили у полон таліби. У ній відчувалася не лише професійність, а й командна відповідальність, коли дипломатія працює разом із військовими та іншими структурами заради конкретного результату.
Діалог охоплював і ширші теми, такі як роль Африки у сучасному світі, конкуренцію між глобальними гравцями, потенціал континенту стати впливовим учасником міжнародної політики. Поруч із цим звучали і складні питання: політична нестабільність, конфлікти, інформаційний вплив і протидія дезінформації. Усе це формувало більш реалістичне, об’ємне бачення регіону.




У якийсь момент розмова стала двосторонньою по-справжньому: пан посол поставив питання слухачам про колоніальну історію Африки. Відповіді були не лише правильними, а й розгорнутими, і це викликало щиру реакцію: «Дуже добре. Дуже приємно, що ви настільки обізнані». Цей короткий обмін став знаком взаємної поваги, коли знання перестають бути формальністю і стають частиною живого діалогу.
Після зустрічі залишалося відчуття, що дипломатія – це не лише про країни і континенти, а про людей, рішення і готовність працювати там, де це потрібно. І, можливо, саме такі розмови допомагають побачити в цій професії не лише складність, а й сенс.
Керівник проєктного офісу КПДЮ Ріта Косяк додала: «Висловлюємо щиру подяку пану послу Віктору Нікітюку та Назарію Жучковському за відкритий формат зустрічі та змістовну розмову про роботу України на африканському напрямку. Для слухачів було важливо побачити, як на практиці вибудовуються дипломатичні відносини, які інструменти використовуються і з якими викликами доводиться працювати. Такий формат дозволив не лише отримати знання, а й краще зрозуміти реальну логіку дипломатичної служби. Сподіваємося, що реальний досвід допоможе слухачам Малої дипломатичної академії глибше орієнтуватися в міжнародних процесах і впевненіше формувати власний професійний шлях».