Надзвичайний і Повноважний Посол Володимир Яценківський розповів про дипломатію

Розмова з паном Послом Володимиром Яценківським почалася спокійно й без зайвої формальності – так, ніби перед слухачами не дипломат із багаторічним досвідом, а співрозмовник, який добре розуміє, з чого насправді починається цей шлях. Його історія – від перших кроків у дипломатичній службі ще у 1992 році до роботи послом і нинішньої діяльності – поступово розгорталася не як перелік посад, а як послідовність рішень, відповідальності й постійного навчання.

Він одразу зруйнував один із найпоширеніших стереотипів: дипломатія – це не про подвійні сенси чи приховані наміри. Навпаки, за його словами, без чіткості й чесності неможливо досягти жодної мети. І в цій простій думці, озвученій без пафосу, відчувалася внутрішня логіка професії: довіра будується не на складності формулювань, а на прозорості намірів.

Поступово розмова перейшла до того, що не завжди лежить на поверхні. Виявилося, що дипломатія – це не лише про вміння говорити, а й про здатність слухати й чути. Про вміння зайти в кімнату і одразу зрозуміти головне: навіщо ти тут і яким має бути результат цієї зустрічі. І, можливо, найтонше мистецтво – зробити так, щоб після розмови у співрозмовника залишилося бажання повернутися до неї знову.

Ці принципи звучали особливо переконливо через особисті приклади. Згадуючи період перед Помаранчевою революцією, він розповів, як ініціював поїздку до країн Північної Європи – Литви, Естонії, Латвії, Данії, Фінляндії, щоб донести важливі для України меседжі. У цій історії не було героїзації, лише відчуття відповідальності за момент і розуміння, що іноді дипломатія починається з внутрішнього рішення діяти.

Окремо зупинилися на досвіді співпраці з країнами Балтії, які змогли швидко відійти від радянського минулого і сформувати власну траєкторію розвитку. Для слухачів це стало не лише прикладом зовнішньої політики, а й підставою для ширшого запитання: що саме дозволяє країнам рухатися вперед без постійного оглядання назад.

Діалог розгортався живо, з питаннями й уточненнями, іноді і з пошуком відповідей прямо в процесі. І навіть повітряна тривога не перервала цю розмову, вона продовжилася вже в укритті Київського Палацу дітей та юнацтва. У цей момент особливо гостро відчувалося, що попри все, є речі, які не можна відкласти – бажання розуміти, вчитися, рухатися далі.

Наприкінці залишалося відчуття, що дипломатія – це не щось віддалене чи абстрактне. Вона починається з простих речей: чесності, уважності, готовності визнати, що чогось не знаєш, і бажання це зрозуміти. І саме в цій простоті криється її справжня глибина.

«Ми щиро вдячні пану Послу Володимиру Яценківському, адже для наших слухачів це був не просто візит, а момент справжнього дотику до професії – чесного, відкритого і дуже людяного. Саме через подібні спілкування народжується розуміння, що дипломатія – це не лише про державу, а й про відповідальність кожного, хто готовий її представляти. І якщо після цього дня у когось з’явилося більше запитань, ніж відповідей – значить, ми рухаємося в правильному напрямку» – підкреслила керівник проєктного офісу КПДЮ Ріта Косяк.