Онлайн-лекція на тему \"Міська дипломатія\" з професором Мері Еліс Хеддад

Онлайн-лекція з професором кафедри імені Джона Е. Ендруса та екологічної і східноазійської студій в Уесліанському університеті Мері Еліс Хеддад (Mary Alice Haddad) у Малій дипломатичній академії розпочалася з простого, але неочевидного запитання: де насправді відбувається дипломатія? Відповідь поступово відкривалася через поняття субнаціональної дипломатії як такої, що формується не лише на рівні держав, а й на рівні міст, інституцій і навіть окремих спільнот. Саме тут з’являються такі поняття, як парадипломатія та багаторівневе врядування, коли міжнародна взаємодія розгортається одночасно на різних рівнях, доповнюючи одна одну.

Основний фокус зустрічі був зосереджений на міській дипломатії – живій і динамічній формі співпраці, яку добре ілюструє досвід партнерств між містами США та Японії. Історії перших міст-побратимів, що виникли ще в середині 1960-х років, показали, як із невеликих культурних обмінів поступово виростають стійкі зв’язки з фестивалями, освітніми програмами, взаємними візитами. У цих прикладах дипломатія відчувалася не як абстрактна політика, а як послідовна робота з довірою.

Окрему увагу було приділено економічному виміру. Прозвучала думка, яка змусила багатьох переосмислити звичне уявлення про глобальні процеси: міжнародна торгівля насправді починається локально. Не країна виробляє товар, а конкретне місто, конкретний завод; і потрапляє він не в абстрактну державу, а в конкретне місто, до конкретного споживача. У цій логіці роль міст стає значно відчутнішою, ніж здається на перший погляд.

Поступово розмова вийшла за межі міського рівня. З’ясувалося, що подібна дипломатія існує і між університетами, лікарнями, корпораціями і всюди, де є спільний інтерес і готовність до співпраці. Водночас міста мають певну свободу дій: вони можуть ініціювати міжнародні проєкти, експериментувати з форматами взаємодії, залучати різних учасників. І саме тут проявляється одна з ключових відмінностей від класичної дипломатії – більша гнучкість, креативність і відкритість.

Разом із цим слухачі побачили й спільні риси: і на державному, і на міському рівні все починається із перших маленьких контактів, які поступово переростають у сталі партнерства. Довіра не виникає миттєво, вона вибудовується через повторюваність взаємодії, через здатність чути іншу сторону і знаходити спільні інтереси.

Окремим блоком стала розмова про український контекст. Приклади показали, як міжнародні партнерства можуть допомагати у відновленні міст не лише через фінансову підтримку, а й через обмін досвідом, залучення спеціалістів, співпрацю з локальними бізнесами. Прозвучала й практична порада: ефективні партнерства будуються за принципом «win-win», коли обидві сторони розуміють, що саме вони отримують від цієї взаємодії.

У фіналі лекції увага природно перейшла до викликів, наприклад, пошуку партнерів, різниці в ресурсах, необхідності довготривалого планування. Але навіть у цьому звучала не складність, а радше запрошення до дії: міста вже сьогодні можуть бути повноцінними учасниками міжнародного діалогу. І, можливо, саме з таких локальних зв’язків починається нова архітектура глобальної співпраці.

«Щиро дякуємо Мері Еліс за зрозумілу й практичну розмову про міську дипломатію. Для наших слухачів було важливо побачити, що міжнародна співпраця починається не лише на рівні держав, а й на рівні міст, університетів і спільнот, і що вони вже зараз можуть бути частиною цього процесу. Ці знання допоможуть слухачам побачити у дипломатії не щось далеке, а реальний інструмент дії, яким можна володіти ще не ставши послами» – підкреслила керівник проєктного офісу КПДЮ Ріта Косяк.